згори... але не тлій
Падає сніг, падаю я
Як легко в метушні забути своє ім*я
солодке печиво, гірка ніч
і знову я із обридлим страхом віч-на-віч
знайти когось - це найбільше щастя
зустрічі, почуття, а потім знову прощайся
хоч перший страх подолано-
страх невміння любити
оголити душу в невдачі заковану -
допоміг мені ти,ти умієш простити!
ти живеш, мов те сонце,так шалено палаєш
мої сльози осушуєш, промені посилаєш
я живу, немов зірка, теж щось схоже на тебе
та зірки скоро падають, їм незатишно в небі
ти гарячий і ніжний, твоя доля зігріти
я мала і холодна, моя доля - згоріти....
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.