Я вірш тобі цей присвячую
Я вірш тобі цей присвячую,
Хоч ще тебе погано знаю,
Ти прочитай його повільно,
Як прочитаєш, будь спокійна.
Ти дивишся у чорні строчки
Після яких є зо дві точки.
Я в вірші хочу описати,
Що став до тебе відчувати,
Вночі я очі не змикаю,
Твоє лице на пам'ять знаю.
Ввісні я бачу твої очі,
Яскраві зорі серед ночі,
Уста це розові пелюстки,
Із квітки рози чи примулки,
Волосся світлий промінь сонця,
Що світить людям у віконця,
Й приносить радість в дім усім.
Прийшов я нудно з тої школи,
Завтра на шосту будуть збори,
Надворі дощ паде вже тиждень,
Пташина сумно гегочить.
Їй сумно так як і мені,
Пропали всі її пісні.
Та пройде дощ і зійде сонце,
Проміння золотом заграють,
Й мені про тебе нагадають.
На двір я вибіжу відразу,
І квітів назбираю в вазу,
Тобі я також подарую,
Із неба світлую зорю,
І ти зрадієш усміхнешся,
Можливо й зараз ти смієшся.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.