Волошин Олександр - Бетельгейзе

Ганні Яблонській


1


Лелеки в небі у ключі розмитім -


Спішать до дому, до своїх боліт.


В палітру трав, у зелень соковиту -


Тримають цей, неле́гкий переліт.


2


Пливуть по небу й голосно курличуть -


Несуть ґаздині діточок юрбу.


І раз повз раз, з височини їй кличуть -


Чекай на мене, я ще долечу.


3


І десь вже поруч, зовсім якось близько:


«Курли-курли» - так збудливо дзвенить.


Але під стріхою, що так схилилась низько -


Музик немає… Й муза вже мовчить…


4


Не розпустилась пуп’янком - зів’яла,


Передчуття  збулись і час прийшов.


Овації гучні – не дочекала…


І місяць вкотре до неба не дійшов.


5


І бродить, бродить бусол біля хати


І думу думає про долю, про людську:


Невже, щоб цілі сво́ї - біля себе мати?


Треб сина в нас забрати чи доньку?


6


Не буде вдома. Всі чекання марні.


Скінчився шлях ЇЇ мирський - на небеса!


І запанують на землі - бездарні…


І га́йстер не сповістить, що Весна…


7


Не буде вдома. Двері не відкриють.


Не буде днів – лиш буде пустота.


Але вже скоро інше «сонце» - все відмінить


І скаже нам – ти жи́ла не дарма.


26.01.2011 року

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.