Оля Бартко - Осіння зустріч.....(

Осіння зустріч.....(


Чи пам"ятаєш осінь нашу?
так сиро надворі,
в руках тримав троянду..бачу..
Всміхнувся ти мені...
Я так багато говорила,
таких безглуздих небилиць,
Бо зразу Того полюбила,
знайшла в десятках сірих лиць!
Летіла я немов на крилах,
і в голові одне ім"я,
І про любов сказать мені не в силах,
Про те, що любиш навмання...
Була для тебе наче ворог,
і сторонився ти мене,
спустивсь на мене наче морок,
сказавши: "Чуєш!Я люблю тебе!"
І твій холодний голос: "Чую..."
І в телефоні ті гудки,
В уяві я тебе малюю,
Бо ти закрився на гвіздки...
На другий день вмолила зустріч,
бо так хотіла розказать,
про ту любов, що в серці мучить,
що ти навчив мене кохать...
Твоя жорстокість  -  відлякнувся,
і я тримала все в собі,
бо ти б і так не відгукнувся!!!
На щирість, усмішку, кохання у мені!!!!

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.