Фризюк Тарас - Життя

Життя

Життя - загадка людства,
Ніхто не розгадав,
Небесних лютих правил
Наш світ ще не догнав.

І всюди такий безлад:
Не вміємо ми жить,
Не знаємо, напевно,
Як душу свою мить.

Від тих думок немилих,
Що в нас у голові,
Не бачимо тривоги
Для попереджень їх.

Затягують в безодню
Нас і наший світ,
Ми впоратись не зможем,
Не йде із нас вже піт.

Не буде в нас майбутнього,
Не зможем збудувать,
Бо зло нами керує,
Воно для нас, як яд.

Забули рідну матір
У нашому житті
І будем колихати
Дітей у небутті.

І зникнемо без сліду
Крізь мутність наших дій,
Не будемо у книзі
Шукати порятунок свій.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.