еней - безнадія

безнадія


Як сумно й гірко, коли йдеш.
Готовий душу розірвати,
Прокляти все, що не вернеш,
Але ж куди душі діватись.
Всих перешкод ти минеш,
Бо просто в тебе їх немає,
Коли ти дуже страстей хочеш,
Мене ти до уваги не береш.
Там поцілунків інший смак.
І в страсті ти мене забудеш.
Скажи - а може все не так?
"Пережируєш", страсть мине,
І знову ти зі мною будеш?
Скажи для чого це усе?
Тобі даю усе, що маю,
Невже пропав я у тобі?
Як поступить мені - не знаю?
Минулого мабуть вже не вернути
Проклятий часу біг "зіжрав" усе,
Тож може легше все забути?
Що нового нам доля принесе?
А може станемо чужими
Загубимось у вир-життя
І станемо людьми другими
Минуле ж піде в небуття
Бо ти усе нового хочеш,
І страсть, і ложе, і інші відчуття.
Пробач - новим я вже не буду,
Другому твої почуття.
Бо ти ділити вже не зможеш
Зі мною ложе ані хліба шмат,
Бо плине час, роки вже не вернути,
Лише відчутний горісний набат.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.