Clowns&Dolls
Я намагаюся втекти з холодної країни клонів…
Відтепер думки мої - то прозорий ефір,
густий і ядучий водночас.
Байдуже споглядаю масову атаку білявих зомбі, що
пожирають мізки Эвиних дочок.
Я бачу квадратноголових людей з блакитними обличчями, що
несамовито запихаються штучним суррогатом емоцій
Кольорове драже сміху, варення радості,
шматочки сексу у поліетиленовій обгортці..
У задимлених хрущовських кухнях самотньо
кавують непризнані генії.
Королі помирають просто біля своїх блискучих тронів,
а на їх місце бадьоро заплигують сталевозубі
клоуни у синтетичних перуках…
1 всі-всі аплодують їм стоячи….
Декого нудить від любові, чи просто любов*ю.
Вона липучо-рожева і огидно солодка.
Коли так, то я вирву собі шлунок і викину геть.
Люди курять, жеруть і майструють собі подібних холодними ночами.
(…вони виявилися надто старими, щоб танцювати рок-н-ролл,
та все ж надто молодими, щоб помирати…)
Місто-зомбі апатично розставляэ свої павучі сіті…
На вулицях –термітниках тісно від комашиної навали..
«Пристойні люди», офісні пацюки, робочі у спецівках, бомжі та повії…
Останні - це святі жінки.
Вони торгують найнікчемнішим і найдешевшим, що мають- своїм тілом,
тоді як ти продаєшся кожен день новому Мефістофелю.
…Сонце скривилося і ображено посунуло до небесного EXIT`у…
Лагідний смогово-сигаретний дим конденсується у моїх легенях.
Товста повня за вікном хвацько показує мені язика.
Переживаю черговий рецидив менінгіту…
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.