Самойлов Сергій Юрійович - Тінь

Тінь



В котрий раз, спалене сонце, привітає мене в обличчя вранці.
Ти прокидаєшся не пам*ятаючи що було, та що чекає...
І знову починаєш свій день, та вечір гаять.


Сніданок, обід та вечеря....
навчання, вже так обурило світогляд, що не хочеться нічого!, окрім тієї тіні.
Так!, тієї, яка лише із місяцем удвох.
Тієї, яка не буде заважати - а просто буде існувати, на тлі небесного склепіння.


Нехай самотня та одна, нехай!
Але наскільки романтична!
Немов би літній вечір, та тихі зорі змовились мабуть....
Думки про неї, в тиші цій, забути не дають.


І ти стаєш не тим, і вона стає не тою....
Фантазії та мрії розривають вже до болю.
Згадка про минуле, ніби полум*я в душі....
Та тінь, у мріях назавжди!

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.