Людмила Яцура - А ЛЮБОВІ МЕЖІ НЕМА…

До вірша Валентини Самотуги "Особисте"


А ЛЮБОВІ МЕЖІ НЕМА…


Повертаються душі додому
З журавлиними «кру» навесні,
Відлітали кудись ненадовго,
На світанні приходили в сни…


При житті ще не все розказали,
А любові межі нема…
Скільки ж радо ми вас зустрічали,
Промовляючи вдячні слова!..


Журавлі… це від слова журитись,
Що життя швидкоплинне у нас,
І не може серце змиритись,
Що такий невблаганний час.


І нема нічиєї провини
За тривожні душі почуття,
Що прочитана вже половина
Книги нашої долі життя.


14.03.2012

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.