Тетяна Михаць - Житейське...

Житейське...




Не перша й, мабуть, не остання..
Не найкраща і не єдина…
То сліпезна віра в кохання,
Ідеалу німа картина.


Чай без цукру – спокійні нерви,
Глухий погляд в стіну навпроти.
Вже змирилася з образом стерви –
Результатом людської турботи.

І хіба воно варте печалі?
Ми в житті перехожі актори.
Недограв… Переграв…Пішов далі…
Залишились мордаті мажори.

І якщо серед сцени пустої
Ти продовжуєш гордо стояти,
То сміливо пишися в герої –
Твою роль не змогли переграти.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.