Ти дар життя пізнати не устигнеш,
Воно візьме й обірветься мов дріт,
А що у долі ненароком вирвеш .
Те не забереш на той другий світ.
Як човен без весла пливе у вічність ,
Хвилина незабутнього тепла,
Лишивши біль у серця тихій клітці,
Допивши келих смутку весь до дна.
Спинила б той потік я невгамовний,
Та вічного на світі не бува...
Лише душа,любов`ю сповнить,
Ту чашу недопитую до дна.......
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.