Ната Велика - Вічна пам'ять

Знаєте, це дуже тяжко передати,
Коли душа безжалісно болить,
Коли ти маєш право лиш мовчати,
Хоч все в середині зривається кричить.


Сотні думок заповнили свідомість,
Світогляд змінювався не за день - за мить:
Сьогодні я борець за честь і со
А завтра, завтра в серці не щемить.


А жити хочеться, як тяжко не боліли б
За Батьківщину душі і серця.
Агонія кожного з них накрила,
Вони жили чекаючи кінця.


І дочекались, муки їх скінчились,
В когось раніше, а в когось пізніш,
Та, пам'ятаєм, як вони молились,
Щоб в ріднім краї ми жили вільніш.


Вони пішли у вічність молодими
Та, встигли слід залишить на землі.
Це честь - вклонитись низько перед ними,
Нехай покояться у віковічній млі!

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.