Черешня твоя в саду зацвіла.
Чи, може, ти, доню, додому прийшла?
У місячнім сяйві я бачу, як ти
Стоїш, не наважишся в хату зайти.
Дивлюсь у вікно і тамую сльозу.
Ніч скинула з неба холодну росу.
Ти змерзла, зайди у покинутий дім,
для тебе тепло ще лишилося в нім.
І поки ще жевріє серце моє,
тут ходить по хаті дитинство твоє,
і спогад найкращий висить на стіні:
колиска лозова, вервечки лляні.
І скрип тих вервечок я чую ві сні,
ще будять мене колискові пісні...
А ти вже далеко...Отак на віку...
Черешне моя у весільнім вінку.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.