Червоні маки… Біле полотно…
Чи є, чи буде, чи було?..
А нитки слід за голкою живий –
Думки квітують і букети мрій.
Тут рук тепло, чекання, долі смуток.
Червоні маки – пам’ять незабута…
Червоні маки… В них душа горить,
Життя, надія і польоту мить.
Червоні маки – роси край села.
Це –дивовижно!.. Цим завжди жила!
Червоні маки мама вишивала,
Мою дорогу щастям осявала…
Земля моя! Живильне джерело,
А вишивка – молитва тиха…
Хай береже і гріє на добро
І не впускає в наші душі лихо.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.