Мама вірили в Бога,
шанували пости,
повторяли, небога,
дуже часто:" Прости..."
Бо життя - то пожива
на щодень для гріха,
а душа уразлива
не буває глуха.
І своє перетомить,
і чуже заболить...
Не помітиш, як зломить
слово грішнеє вмить...
...Прийде старості тиша,
будуть довгі пости...
І почує Всевишній
наше щире " прости".
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.