Міра Вересай - Серпень

Зайдімо разом у стигле жито,
Ще поки Серпень, ще поки Літо.

Зірвімо колос струнковисокий,
Не змолотили його ще поки.

Іде на зустріч жито-колосся:
Тобі у руки, мені в волосся.

Ідуть на зустріч волошки – квіти,
Щоб не зів’яти, щоб слід лишити!

Ми ті волошки – на вишиванку!
Засяють синьо, уже до ранку.

Уже до ранку, стрибають босі
Сини і дочки, золотокосі.

А ми те жито – та на сорочку
Золотокосим синам і дочкам.

А ми у Серпні лишимось жити…
Ще поки час є, ще поки Літо.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.