Людмила Яцура - Пригорнувшись душею до рідного слова

Пригорнувшись душею до рідного слова,
Відчую родини тепло,
Лягають стрічками стежки і дороги
І простору як не було.

Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.

Задзвенить воно голосом пісні-сопілки,
Відлунить у вічність добро
І дерева-роду зміцніє та гілка,
Щоб рідне те слово жило.

Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.

Пригорнувшись душею до рідного слова,
Щиро вдячна моїй стороні,
За те, що як мальва жива наша мова,
Чарівна, як спів солов’їв.

Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.