Любов СЕРДУНИЧ - В ОБРАМЛЕННІ СНІГІВ

В обрамленні снігів, колючих і німих, –
Той серця порух. Наче блиск свічада.
Наснились ми... Й зима... І ми – не ми,
А два прощальні дні у листопада,
Який постави крапочку над «і». Одну.
Зате важку. Й міцну, немов лещата.
Дозволь мені, любове, хай на мить засну:
В обрамленні снігів не буде свята.
А буде щем. І безголосся слів. І дим,
Де слово-іскра полетить і згасне.
Бо на снігу невидимі твої сліди,
Немов відбитки вкраденого щастя.
А буде ще... Хай скаже течія. А я
Твою несправжність виплачу, як плату.
Любов леліє серце. Тільки ж як, ну як
В обрамленні снігів твоїх кохати?!.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.