М. Степовий - Мовчи!

Мовчи!
Мовчи, бо то не твоя справа,
Не твій народ, то не твоя війна.
То не твоїх дітей катують у підвалах
Лише за те, що Правда – їх вина.
Мовчи, бо мови вже давно немає,
Забув її, мабуть, ти назавжди.
Та звик, що завжди твоя хата з краю
Така ж похилена, як мають всі раби.
Забудь все те, чим міг би ти пишатись,
Нема того й ніколи не було.
Боротись не залишилось наснаги
Твоя мета – "пожерти" і "бабло".
Ніколи не дивися у майбутнє
То не для розуму твого – то для панів.
Не вір ніколи у народ могутній,
Який тебе душею наділив.
Нема душі... Продав її за безцінь
Продав і кров, а честь віддав дарма.
Мовчи, бо ти лише свійська скотина,
В якої шия змалку звикла до ярма.
Мовчи щосили! Ще гучніше!
Для тебе зашморг вже готує кат.
Мовчи,
Середньостатистичний житель
Німого краю тільки крайніх хат.

М. Степовий