Людмила Яцура - Плач дитини відлунює болем

Плач дитини відлунює болем:
У природи, мабуть, щось не так
Десь за муром душа і не стогне,
Може просто її там нема…

Народилась дитина з душею,
І почує ще спів солов’я,
Тільки зараз нема мами з нею,
Колискову ніхто не співа…

А дитячі очі – питливі,
Ловлять рухи жіночих ласк,
А дитячі сльози то – зливи,
Не стирає їх з пам’яті час.

Та бувають в житті пориви,
Коли ти обіймаєш цей світ,
Він в очах-тернинах дитини,
Нерозтоплено-скривджений лід.

Ти тримаєш долоньки в долонях,
Там твій біль, твого серця весна,
А життя пульсує у скроні:
Щось в природі, мабуть, не так.

А тепло із сердець – у родині!
І надія не гасне, живе!..
Може бути дитина щаслива,
Подаруймо тепло їй своє.

05. 02.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.