Людмила Яцура - Пензель слухає серце розкуте

Пензель слухає серце розкуте,
Пише те, що так любо йому:
Береги світанкові, дороги в майбутнє,
Незабутній свій край, свою сторону.

Пезель чує цю душу, як пісню,
Все живе, щоу ній – вік живе,
Тут калина у серці і гілочка вишні,
Чорнобривцю кохання, у часу, що пливе.

Свіжість барв відзеркалює погляд,
Він із променів сонця, їз любові життя,
І тоді лише зійдуть із зерен посіянихсходи,
Коли мрія уц правді і чистими є почуття.

Доля в нас є одна, вона в гідності подиху часу,
Дзвоном срібним торкає, захоплює, стрімко летить,
Відродилася духом, і словом і пензлем Тараса,
України-родини зіркової віри це мить.
19.02. 2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.