А мене цілували Карпати,
А я їх всім єством обіймала –
Починало серце співати,
Велич душу мою чарувала.
У любові вся міць без схову,
Дарувалось мені щире слово.
А кохання - це вірності птаха,
З вишиваним духом без страху.
Де народжують гори хмари,
Душу чистять дощі, заграви.
Життя – мить, та варто питати
Що люблю? Скажу: степ і Карпати,
І Дніпро я люблю, і долини,
Межівщину і славний Київ,
Річечки, що течуть моїм краєм
І садків черешневі розмаї.
Я люблю світлу радість дитини,
Жовто-сині віночки, калину,
Чорнобривці, любисток і м’яту,
Пісню нашу і мову багату.
І людей я люблю не байдужих,
Щиросердних і думкою дужих.
Це насправді все є, не приснилося.
Із любові всі мрії здійснилися.
4.04.2012 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.