Людмила Яцура - А, ген за полем - межа

А зовсім поруч війна,
Лягли на землю дими,
У чорній хустці вона,
А навкруги полини…

І щебет птахів весни
Дитини плач перебив.
Чи тато прийде у сни,
Життя він недолюбив…

А ген, за полем – межа,
А там – суровий Донбас.
Чи стерпить доля цей жах,
Чи милостивий наш час?

Чия ж у цьому вина,
Щоб маки рясно цвіли?
А Україна – одна,
Ніхто її не ділив.

Бійці в спочинку лежать…
В молитві місто й село…
А ген, за полем – межа.
Ой, краще б її не було…

10.06.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.