Людмила Яцура - Чому так часто пригортаюсь до калини

Чому так часто пригортаюсь до калини,
Чорнобривцям сльозу свою дарую,
Чому пташиний щебет, сміх дитини
Я так люблю, чому зорю цілую?..

Збираю роси босими ногами,
А поглядом ловлю світанків хвилі…
Чому радію рушникам та вишиванкам,
Чому люблю весняні грози, зливи

І правду, що в обіймах у малечі
Ти в інший вимір наче потрапляєш?..
Де є родина, там життя лелече,
Теплом душі усіх там зігріваєш.

Чому степів безмежжя у любові
Зве, наче море парусом вітрил,
Де кожен подих, кожне рідне слово
Дарує силу для життя натхненних крил.

А все у відкритті, все у простому:
Вишневий цвіт де, джерела сопілка,
Де є батьків, дітей, землі розмова
і гордість, що я тут, що – українка.

20.05.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.