Оксана Гриджук - Пам’яті Небесної сотні

Заглядає гірка печаль не в одну родину,
Коли батьки свого сина кладуть в домовину
Або мати із дочками прощаються з татом,
Що поїхав до Києва правду відстояти.
Скільки їх полягло там у лиху годину,
Коли ставили ялинку в ніч неприпустиму,
Коли дзвони Михайлівські на мить не змовкали,
Вони людей звідусюди на поміч скликали.
Довго й вірно люд боровся за свою свободу
І сьогодні ще не знає нітрохи спокою.
Ще не одна крапля крові на Сході проллється,
Поки доля Україні щиро усміхнеться.

Оксана Гриджук

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.