Діти війни – ромашки та маки…
Смуток в очах, стежинок багато…
Жаль забринить, які різні дороги?..
А у душі – мрії й тривоги.
Вибрана доля рідного краю,
Щедра душа тут зростає й літає,
Тут весни й літа, життя у любові,
Тут пам’ять свята і гордість у слові.
Напише перо стрічки зоряний подих
І років-птахів далекий той спомин,
Відлунює день пам’ять маками літа,
Ромашками зорь життя наше вкрите.
Спитаю у вітра, що в полі гуляє,
Чому тут лиш серце від щастя співає?
Чому так радіє пшеничним покосам
І чистим світанкам, і травам у росах?
Торкається струн, мирний спокій дарує,
Землі це душа, яка в чоло цілує…
Життя – пісні келих, по вінця налите,
Ромашки та маки… І діти, і квіти…
20.06. 2013 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.