Мріяли айстри… Дивились у вічі
Зорі небесні між нас на землі,
Ранком осіннім щастя нам зичили,
Чиста надія з туманної мли.
Дихали радістю, в руки горнулися,
Тільки не в руки, а в душу лягли…
Мамині руки мені не забулися,
Ті, що творили рай, як могли.
Айстрами доля, як пісня уквітчана,
В них вересневий шкільний передзвін.
Росяно-солодко… Дівчинка. Дівчина.
Айстри на небі – зоряний млин.
Там, де ходили мої босі ноги,
Спомини чисті у серце вросли.
Щось особливе з любові й тривоги,
Просте і величне, радіє й болить…
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.