Коли розривалася від звуку гармат
Моя квітуча, родюча земля,
І вірні солдати бігли на міни,
Свої не жаліючи юні серця,
Я ревно молилася за Україну,
До Бога молилася про нашу свободу,
Про силу й удачу в нерівних боях.
Коли вже здавалось, що світла нема,
Коли кров залила безкраї простори,
Коли зупинялись найкращі життя,
Й не чулися більше подихи волі.
Я щиро молилася, забувши про час, -
За кожну людину, за мужність і силу,
Незламність, талан, за віру й надію –
Нічого не згасло щоб в душах у нас.
Я сльози не ллю вже, всміхаюсь невпинно –
Народ непокірний мій, він душі¢ не продасть,
І цінною є кожна людина, тварина, рослина,
Отож я гордо кричу на весь світ:
Моя Україна – єдина!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.