Коли вмирає, той хто важливіший за життя
Тебе викидує у небуття
І ти блукаєш між світами ні мертва, ні жива
У самотній темноті, одна-одна
І ти бачиш все довкола, та нічого там нема
Усі нудять, що буде добре, що знову буде все гаразд
Та в нічних страхах ця брехня не допоможе
І ти бачиш раз у раз
Як згасає вся надія у безпочних очах
Ти давно вже не живеш, ти давно вже доживаєш
День замінює ніч ну, а біль не притупляє
Ти, мов квітка на очах в'янеш, в'янеш, засихаєш
Купа років проминуло, біль замінює гнів
Тебе бісить твоя туга і не можеш ти втікти
Бо той світ тебе зжирає, забирає назавжди
Вже нема дороги сонцю і лиш темрява є скрізь
Ти запізно схаменулась, бо нема вже вороття
І тепер на віки-вічні в'язнем в світі ти блука
Чабак Поліна
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.