Людмила Яцура - МОЇЙ СТОРОНІ

19МОЇЙ СТОРОНІ


А я бачу її, мою рідну,
З півстоліття мого життя,
І в очах, як у дзеркалі, видно
Всі природні мої почуття.


У дитинства був затишок теплий:
Видноколи, світанки села,
А над ними, як ті перевесла,
Людських доль височінь пролягла.


І могутні здавалися клени,
А до гойдалки черга росла,
Споришу килим чистий, зелений,
Босі ноги звабливо ласкав.


Торкав вітер русяве волосся,
Шепіт степу ніс жайвора спів,
І топталась гладенька стежина
Після перших весняних дощів.


У вишнях потопало подвір’я,
Де хатина моїх батьків,
І у долю була в мене віра...
Тільки вихором час все летів.


Сніжні зими морозили вікна,
А у грубці вогонь говорив,
І думки десь літали далеко,
Погляд іскорки чисті ловив.


Із любові рушник життя ткався,
Мрії стрімко пливли до зірок…
Відчувала, в житті цім  дістався
Найщасливіший в світі квиток.


Народилася тут – значить треба,
Пшениці щоб жовтіли мені,
Щоб вклонялася синьому небу,
Була вдячна моїй стороні.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.