Людмила Яцура - ЯКБИ ЗІБРАЛИСЬ РАЗОМ ЗЕМЛЯКИ

ЯКБИ  ЗІБРАЛИСЬ РАЗОМ ЗЕМЛЯКИ

Якби зібрались разом земляки,
В моїм краю було б людніше.
Два берега одної ми ріки,
Якій без вас, можливо, пусто, гірше.
У пошуках багатшого життя
Роз’їхались, розбіглися кудись ви,
Ви іншим уявили майбуття,
Хоч ноги босі бігали колись тут.
Любов, розлука – птаха два крила,
Живуть далеко, кажуть, що не гірше…
Сховала смуток та криниця край села,
Зажурені каштани, яблуні і вишні,
Великим оком в небо дивиться ставок…
Що там побачив? Десь далеко людські долі…
Як завжди сонце сходить тут,
І вишні цвітуть в строк,
Росою манить луг, соняшникове поле.
Чи небо не таке отам, можливо,
Зовсім інакше хмари там пливуть?..
А тут дозріли яблука і сливи,
І виноградний шлейф вітри несуть…
А ви – троянд пелюстки мого саду.
Притулок – Франція, Італія, Канада,
Австралія і Аргентина, Парагвай,
Ізраїль і Німеччина…Ще знай,
Де українці зупинились,
Чому поїхали і долі підкорились?
А ця земля?.. Хай вітер поверта
Скоріш далекі пелюстки троянди,
Прошепотіли щоб схвильовані вуста:
«Прекрасний край – нікому не віддам я,
Не проміняю ні за які гроші.
І не куплюсь багатством обіцянок-слів
Бо край це мій, він рідний, він хороший.
Терплячий з прадідів-дідів.»
Отож, два берега одної ми ріки,
Гілки одного дерева, і тут коріння.
Ви повертайтесь в Україну, земляки,
Тут сійте розуму і вмінь насіння.