АННА АХМАТОВА - «Не будем пить из одного стакана...» («Не пити нам із однієї склянки...») - АННА АХМАТОВА

141.jpg



Не будем пить из одного стакана
Ни воду мы, ни сладкое вино,
Не поцелуемся мы утром рано,
А ввечеру не поглядим в окно.
Ты дышишь солнцем, я дышу луною,
Но живы мы любовию одною.

Со мной всегда мой верный, нежный друг,
С тобой твоя веселая подруга,
Но мне понятен серых глаз испуг,
И ты виновник моего недуга.
Коротких мы не учащаем встреч.
Так наш покой нам суждено беречь.

Лишь голос твой поет в моих стихах,
В твоих стихах мое дыханье веет.
О, есть костер, которого не смеет
Коснуться ни забвение, ни страх...
И если б знал ты, как сейчас мне любы
Твои сухие розовые губы!

1913

* * *

Не пити нам із однієї склянки
Води, ані солодкого вина,
Не поцілуємось ми рано-зранку,
А ввечері не глянемо з вікна.
Ти сонцем дишеш, я — нічною тьмою,
Проте любов'ю ми живі одною.

Мій вірний друг зі мною день при дні,
Весела подруга з тобою поряд.
Та острах твій — провиною мені,
І через тебе я неначе хвора.
Короткі стрічі наші, як завжди.
Так спокій нам судилось берегти.

Лиш голос твій звучить в моїх рядках,
Мій подих — у твоєму вірші віє.
О, є вогонь, якого не посміє
Торкнутися ні забуття, ні страх...
Коли б ти знав, як мені зараз любі
Твої рожеві пересохлі губи!

1913




АННА АХМАТОВА - «Не будем пить из одного стакана...» («Не пити нам із однієї склянки...»). - АННА АХМАТОВА українською мовою. Переклала С. Жолоб

2 коментарі:

  1. Світлана-Майя Залізняк, Полтава18 червня 2010 р. о 12:39

    А ось мій переклад вірша. Вільніший... Художній.
    Поставте, будь-ласка, як варіант перекладу.

    ***

    Не пити нам із однієї склянки
    Ні воду, ні огрійне втіх вино,
    Не цілуватись, милий, на світанку,
    Надвечір не дивитись у вікно.
    Ти сонцем дихаєш, серп місяця шукаю.
    Єднає лише пристрасть живодайна.

    Зі мною поряд вірний, ніжний друг,
    А ти ведеш під руку щебетуху.
    Та в крицевих очах - обава, туск.
    Ти - винуватець болю і притуги.
    Короткі стрічі наші - мимохідь.
    Так супокою не розтане лід.

    Твій голос - у моїх нових рядках,
    А у твоїх - мій подих і стремління.
    О, є багаття, непідвладне вітру.
    Його не згасять пам"ять, ниций страх...
    Якби ти знав, які жадані й любі
    Твої обвітрені рожеві губи.

    ВідповістиВидалити
  2. Світлана-Майя Залізняк, Полтава18 червня 2010 р. о 13:01

    Або початок отакий:

    Не пити нам із однієї склянки
    Води студеної, медвяного вина,
    Не цілуватис, милий, на світанку,
    Надвечір не зітхати край вікна...

    ---

    Дозволила собі таке бачення вірша...

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.