Людмила Яцура - ГАТУНКУ ПРОБА

18ГАТУНКУ ПРОБА


Що ж то в нас –життя вже «нове»,
Історії крики…
Та живим Тараса словом
Україна вкрита.
«Окрадені, замучені…»,
Бог хай відвертає,
А страху перед майбутнім
Хай ніхто не знає.
Жити мирно, жити славно,
З собою в гармонії,
Не пускати в свою душу
Брудної іронії.
Але ж як воно буває,
Мрії життя кращого
Сіра хмара накриває,
Віра є, хіба що.
А яка ж то вона віра?
Лиш в душі у себе.
Та вже зараз доведеться
Віддати, що треба.
Хоч самого себе
Та й для України,
Щоб змогли достойно встати
З гнилої руїни.
Де ж та совість,
Де ж розмова
Щира з нашим Богом?..
Обіцянки тільки, слово…
Україна – вбога.
Боляче на все дивитись.
Що ж не вистачає?
Мабуть, згоди та довіри,
Але їх немає.
Пусті слова та жадоба,
Ніде правди діти.
Але є ґатунку проба –
Це життю радіти.
І коли надія світла
Пролетить, як сокіл,
Сонце зійде для нас ясне,
Відчай буде збоку.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.