Феніксія Блек - ОСІННІЙ МАЛЮНОК

осеОСІННІЙ МАЛЮНОК



Коли в очах синь неба загубилась,
Коли асфальт під листям заховався,
В моєму світі серце розчинилось,
І ти пішов, хоча й не попрощався.

А осінь мій портрет малює маслом,
Його водою вже ніяк не змити,
І майоріє полотно одвічним гаслом,
Що без любові неможливо жити.

Я вдячна долі, що мене забули,
Я вдячна Богу, що мене кохають,
І я щаслива, що усе це було,
Наші життя моментами минають.

Я дякую, що ти все був зі мною,
Штрихи життя мої ти сам доповнив,
І ти не розчинився – був собою,
Моє життя любов'ю ти заповнив.

А на мольберті є малюнок світу,
І ми доповнюєм його щоденно,
Я маю пензлі й фарби літа,
А ти ведеш мою руку буденно.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.