Повзик Рома - ЗА ТОБОЮ

ЗА ТОБОЮ


Якщо вже доля так складеться –
Тобі потрібно буде йти,
Душа до розуму озветься –
Я попалю свої мости.


Я на хвилину зупинюся…
І на коліна упаду,
І Богу мовчки помолюся,
І сили у собі знайду.


І я пройду крізь грози і тумани,
Крізь лихоліття і бентежний час,
Крізь біди, темряву й обмани –
Ніщо вже не розлучить нас.


Ти обернешся й зрозумієш,
Що поряд тебе я стою.
Сховати радість не зумієш,
А я скажу: ”Тебе люблю!


Люблю, кохаю і пороги
Свої покинув через це.
Пройшов я звивисті дороги,
Щоб глянути в твоє лице.


Бо той, хто любить, дійсно любить,
Той піде, мабуть, на усе.
Своє життя, можливо, згубить,
Але кохання пронесе!"


І в очі ніжно ти поглянеш,
І посміхнешся лиш мені.
І ти усім для мене станеш.
Тебе я не згублю ніколи… Ні!

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.