Вікторія Вітер - Душа...

ДУША...


Коли засинає душа
І холодом крига малює,
Тоді лише люта зима
Без жалю по тілу мандрує.


Чатує, боїться весни,
Кайдани міцніє гартує
І стогне тихенько вісні.
Ніхто вже її не врятує


Лиш промінь маленький здаля,
Так хоче обняти, зігріти!
Чи вистачить в нього тепла
Щоб лід цей страшний розтопити?

1 коментар:

  1. цей промінь розтопить, він і зігріє
    але, віру він просить незламну
    щоб в себе впустити, серцем відчути
    тоді він почне свою дію.
    і малюнки морозні розтануть під ним
    сонечко знову засвіте, і прийде весна
    початок надії, любові й тепла....

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.