Абрикос
Абрикосове дерево квітне від теплого подиху
і щодень перехожі не криють приємного подиву
бо у сірій пилюзі прозорою ніжністю вражені
бо вони вже давно кольоровими мріями зраджені
німим криком кричить кора
вже на попіл її пора
не дістануть гілки небес
не принесе весна чудес
Абрикосові мрії розтануть на сонці млявому
і липкими враз зробляться, млосно аж солодкавими
і впадуть на асфальт хоч і марити будуть травами
позалазять в підошви, плаватимуть канавами.
захолоне квітуча мить
абрикос під дощем закричить
зідре з себе стару кору
дасть притулок брудному щуру.
І нікого не вкриє своїм широченним гіллям
І квітинки рожеві вже стали давно повіями
Абрикос би ніколи не впав від вітру сильного
Та його порубали, бо взимку в хаті зимно.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.