Калабан Микола - Батькова сповідь

Батькова сповідь

Прости мені Боже, провина моя,
Одне грішне слово пішло в забуття,
Одне грішне слово тривожить у снах,
Для чого почув ти, забрав у світа.
Душа гірко плаче, а серце болить,
Мені тяжко жити, провину носить,
Я хочу злетіти в небесні края,
Паду на коліна у ніг солов"я.
О Боже мій Боже! створив земний світ,
Нв кожному кроці неправда і гріх.
Церковнії дзвони нас кличуть і зовуть,
Вина перед сином, на цвинтар іду,
На цвинтарі спокій, сумна тишина,
А сонце засяє, немов оживає.
Єдина там правда, їй Бог всім дарив,
Забрав їхні душі, гріхи відпустив.
Прости мені Боже, за сповідь земну,
Провину свою, я нащдкам лишу.
Нащадкам залишу сввоє горе і біль,
Щоб їм легше спалось від праведних слів,
На кожному кроці неправда і гріх.
Церковнії дзвони нас кличуть зовуть,
Вина перед сином, на цвинтар іду.