Світлана Гриценко - Літературно-мистецьке свято «Собори наших душ»

Літературно-мистецьке свято «Собори наших душ»

Межівський районний Будинок творчості школярів Дніпропетровської області

В холі БТШ розміщена виставка межівських художників В.Чорного та Т.Великої. Ведучі свята запрошують гостей оглянути виставку та поспілкуватися з авторами картин.
/Без оголошення С. Гриценко виконує пісню «Ти моя Україна»./

Вед.1. Добрий день вам, талановиті сини і доньки землі української. Сьогодні наше свято – для вас!

Вед.2. Щороку ми зустрічаємось у цьому залі з юними поетами та художниками, які роблять лише перші кроки на мистецькій ниві, а також запрошуємо на гостину людей, які заслужили повагу і визнання серед земляків та далеко за межами рідного краю.

Вед.1. Сьогодні до нас завітали:

Вед.2. Начальник відділу у справах сім’ї молоді та спорту Межівської РДА Лариса Іванівна Сипченко та методист райвідділу освіти Надія Іванівна Жовнір.

Вед.1. Художники: Володимир Пантелійович Чорний та Тетяна Петрівна Велика.

Вед.2. Поети: Ірина Володимирівна Риб’янець та Наталя Валеріївна Ліснича.

Вед.1. Автор та виконавець власних пісень Юрій Миколайович Ковтун.

Вед.1. Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.

Вед.2. Це слова Василя Симоненка, і вони сьогодні доречні, як ніколи, адже конкурс «Собори наших душ» присвячений 20-й річниці незалежності України.

Вед.1. Саме їй, неньці – Україні, - вільній, гордій, незалежній, яка впевнено крокує в майбуття,
дарують свої творчі доробки наші поети і прозаїки, журналісти і художники.

Вед.2. До вас, шановні майстри художнього слова та чарівного пензля, з вітальним словом
звертається директор Будинку творчості школярів Валентина Іванівна Яківець.

Вед.1. Я хочу розповісти вам про наймолодшого призера конкурсу, учня 2-го класу Межівської СЗШ №1 Богдана Шарая. Читати він навчився у 5 років, і першою улюбленою книгою став не «Буквар», а 12-ти томна «Дитяча енциклопедія». Він є активним читачем дитячої бібліотеки, у його формулярі записані лише «дорослі і розумні» книги про походження світу, життя тварин, техніку, космос... Все, чим цікавиться Богдан, навіть не перелічити. Зараз він захопився вивченням таблиці Менделєєва, мріє стати хіміком-технологом.
А в перервах між заняттями серйозними науками хлопчик ходить до школи, вчиться грати на баяні та синтезаторі, доглядає за улюбленим кроликом і, звичайно ж, пише вірші.
Я запрошую на сцену 7-річного «вундеркінда» Богдана Шарая.
- Скажи, будь-ласка, яке твоє найулюбленіше заняття?
- Прочитай глядачам свій найновіший вірш.
/Б.Шарай читає вірш про Шевченка Т.Г./

Вед.2. А я хочу запросити на сцену Дашу Харламову, яка теж пише вірші, але улюблене її заняття – співати. Тож послухайте у її виконанні пісню «Батьківщина».
/Д.Харламова «Батьківщина»./

Вед.2. Ця тендітна старшокласниця привернула мою увагу минулого року. Вона довго і задумливо стояла перед картинами В.Чорного, які, як і сьогодні, були розміщені на стінах БТШ. Вона підійшла до мене, поділилась своїм захопленням від побаченого, розпитувала про художника… Потім на шпальтах «Червоної зірки» з’явився допис цієї дівчини, ім’я її – Альона Зашко, учениця 11 класу Межівської СЗШ №1. Потім її замітки на різні теми з’являлися ще і ще: про народні звичаї, цікаві зустрічі, різні події в нашому селищі. Ця дівчина має справжній хист до журналістики, прагне бути завжди в курсі всіх подій. Знайомтесь, Альона Зашко!
/Альона Зашко виходить на сцену./

Вед.1. Ми вже знаємо, що ти мрієш стати справжньою «акулою пера», тому хочемо влаштувати тобі міні-екзамен. Уяви собі таку ситуацію. Ти вже закінчила журфак і знайшла собі роботу з гарною зарплатою, але у «жовтій пресі». Редактор дає тобі завдання придумати якусь неправдиву історію, так звану «газетну качку», про людину, яку ти добре знаєш, приміром, про співака-барда Юрія Ковтуна. Що ти будеш робити, адже ти знаєш, що Юрій Миколайович дуже порядна людина?
Дякуємо тобі, ти знайшла достойний вихід. А зараз друге запитання. Дорослі часто називають наше покоління втраченим. Вони говорять, що у нас порожні очі, ми нічим не цікавимось, нам абсолютно все байдуже. Що ти думаєш з цього приводу?
Дякуємо за відповідь. Трете завдання – практичне. Ми прохаємо тебе написати репортаж про сьогоднішне свято у «Червону зірку». Погоджуєшся? Бажаємо тобі успіху! Хай здійсняться всі твої мрії!

Вед.2. Для тебе, Оленко, і для всіх глядачів ми даруємо танець «Хуторянка» у виконанні танцювального колективу «Водограй», керівник – Р.Д. Бакаляр.
/танець «Хуторянка»/

Вед.2. Де жита колосяться,
Й пахне медом трава,
Де усмішки в обличчях –
Це моя Межова.
Я щоранку стрічаю
Світанкову зорю,
Я живу, і я знаю:
Все це дуже люблю.
Ці стежки і дороги,
Ранній спів солов’я,
І печалі, й тривоги,
Батьківщино моя!
Йдуть усміхнені діти,
Я дивлюсь їм у слід –
Все це – радість і квіти
Дорогих серцю літ.
Де знайти слів, не знаю,
Щоб про все розказати
І тебе, рідний краю,
З чим ще можна зрівняти?
Де знайти таку душу,
Що дзвенить і співа,
Зве! Вернутись я мушу!
Це – моя Межова.
Так говорить про своє рідне селище Людмила Олександрівна Яцура. Ця привітна і життєрадісна жінка – одна з тих, про кого говорять: «Якщо Господь обдаровує людину талантами, то щедро». Сьогодні Людмила Олександрівна через поважні причини не змогла прийти до нас, тому ми пропонуємо вам переглянути відеоролик про неї.
/перегляд відеоролика./

Вед.1. Людмила Олександрівна Яцура пише як для дорослих читачів – це збірки «Енергія життя» та «Рушник любові», так і для дітлахів – збірочки «Жити добрим», «Дощик сонячний», «Вітерець новорічний», «Абетка лікарських рослин». Ці книги представлені на нашій виставці. Зараз готується до друку практичний посібник для молодих мам про масаж для новонароджених. До кожної фізичної вправи додаються віршовані забавлянки, які сприяють ранньому розвитку дитини. Сьогодні ми вас познайомимо з найновішою книгою Людмили Яцури, «Абетка лікарських рослин», а зроблять це учасники гурту «Дивоцвіт».
/Діти розповідають вірші, потім звучить пісня «Будем козаками»/

Вед.2. Відомого художника Володимира Чорного дуже добре знають у кожній школі. Він є бажаним гостем і у нас, в БТШ. Вже третій рік поспіль ми маємо змогу милуватися його шедеврами. Я хочу сказати про них словами директора Преображенської СЗШ В.М. Самотуги: «Кожна картина художника - це маленький острівець краси, від якого не відірвати очей. Вони наповняють серце гордістю, що ми живемо в такому прекрасному краю, серед неповторної дивної природи. Вони вчать любити рідну землю, батьківську оселю, бачити і розуміти красу». Запрошуємо Вас, Володимире Пантелеймоновичу, на сцену! Я хочу вам процитувати вислів відомого українського поета-пісняра Вадима Крищенка: «Той, хто на мить відчує, що він усього вже досяг, закінчується як митець». Яка ваша думка з цього приводу, які плани на майбутнє?

Вед.1. Дякуємо вам, Володимир Пантелійович, за те, що ви є, за те, що ви даруєте нам можливість по-іншому подивитися на знайомі кожному куточки Межівщини. Ми віримо, що ви ніколи не зупинитесь на досягненому і ваше ім’я буде записане у Золотій книзі художників світового рівня. Прийміть у подарунок пісню!
/«Старі фотографії», виконують А. Жук та Р. Гриценко/

Вед.2. Сьогодні на наше свято приїхала директор Преображенської СЗШ В.М. Самотуга, якій ми зараз і надаємо слово.
/Виступ В.М. Самотуги./

Вед.2. Зараз я запрошую на сцену призера конкурсу «Собори наших душ» Олесю Овчаренко. Захоплення цієї дівчини різнопланові: вона пише вішовані і прозові твори, займається вишивкою та любить сучасну пісню. Подаруй нам, Олесю, одну із своїх улюблених пісень!
/О. Овчаренко співає пісню про Україну/

Вед.2. Доля цієї жінки – як і доля багатьох українських жінок: то осяяна веселкою, то скраплена дощем, вишивана то яскравими, то стриманими кольорами. Та коли в людській душі багато сонячності, і вона хоче й ділиться нею з іншими, то ми з задоволенням приймаємо її на гостину. Я хочу вам розповісти про жінку, яку знає кожен межівчанин. Привітна господарка магазину «Люкс» Ірина Володимирівна Риб’янець завжди запропонує вам найсвіжіші продукти та найкращі засоби для догляду за волоссям, косметику, миючі засоби, вислухає всі ваші побажання і привезе товар на ваше замовлення... Звичайне життя українського підприємця, люблячої дружини і матері двох дітей текло своїм руслом, аж поки хвороба не поклала її на лікарняне ліжко. Перебуваючи на межі життя і вічності, жінка думала лише про дві кровиночки – синочка й донечку, благала Небо не сиротити їх. Хвороба відступила. Це було справжнім дивом, чи може подарунком Небес? Прийшовши до тями, жінка з подивом помітила, що в її голові почали народжуватися римовані строчки, і полилися на папір вірші – один, другий, третій... Цілі стоси списаних дрібним почерком аркушів назбиралися за 2 роки, хоча до цього Ірина Володимирівна ніколи не писала віршів. Разом з одужанням жінка отримала і поетичний дар, яким тепер радує своїх односельців. Запрошуємо вас, Ірино Володимирівно, на сцену!
/І.В. Риб’янець читає свої вірші./

Вед.1. Дякуємо вам, Ірино Володимирівно, бажаємо, щоб у вашому житті не з’являлося ані хмаринки, а ваша душа, творча уява, ваші руки подарували ще багато світлої сонячної поезії.
Прийміть у подарунок пісню «Мама, мамочка» у виконанні Аліни Таран!
/Пісня «Мамочка», вик. А.Таран./
Вед.1. Про вчителя моє найкраще слово,
Як про людину, дану всім від Бога,
Бо все добро так щиро в серці світить,
Найкращому створінню – нашим дітям.
Навчить любити українську мову
І шанувати наше слово,
З пісень вінки плести й добро творити,
А успіхам дітей завжди радіти.
Розумна, щира і привітна,
В душі завжди весна і радість квітне,
А ще вогонь великий не згасити,
Життя дорогу ним світити.
А ще всім свято пам’ятати,
Де ти живеш, і що Земля єдина
Вселяєш віру у прекрасне ти дитині!

Так пише про свою колегу Людмила Олександрівна Яцура, а ім’я її – Наталя Валеріївна Ліснича. Вже майже 10 років працює Наталя Валеріївна учителем української мови й літератури Межівського аграрного ліцею-інтернату, де свого часу працювала й Людмила Олександрівна вчителем біології та заступником директора з виховної роботи.
З дитинства залюблена в поезію, ця тендітна, невисокого зросту вчителька прививає цю любов і своїм гамірливим та непосидючим учням. Літературний критик Олександр Васильович Винник дав високу оцінку творчому доробку поетеси, сказавши, що у кожному її вірші є «золоті зерна» творчості високої проби. Отже, зустрічайте, для вас читає свої вірші Наталя Валеріївна Ліснича!
/Н.В. Ліснича читає декілька поезій./

Вед.1. Дякуємо вам, Наталія Валеріївна, за те, що дозволили нам доторкнутися до струн вашого серця. Зичимо вам наснаги на написання нових творів, які будуть приносити насолоду всім шанувальникам поезії. Прийміть у подарунок пісню від вашого учня Максима Токаря!
/Пісня « Гей ви, козаченьки», вик . М. Токар./

Вед.2. Її картини викликають подив і яскраве, незабутнє враження. Вони написані у стилі сюрреалізму: фантастичні сюжети, незвичайні ракурси, багата напівтонами палітра. Її полотна сповнені особливого роду філософією буття, починаючи з древніх народних обрядів до сьогоденних уявлень про щастя, місце людини в світі, стосунки чоловіка і жінки, релігійне світобачення, устремління до ідеалу. Світ її картин – це світ надзвичайних образів, створених лініями, їх переплетінням, оригінальною кольоровою гамою. Вони викликають яскраві асоціації, спонукають до пізнання світу. Споглядаючи їх, хочеться знайти відповідь на головне питання життя: «Хто ми є? Звідки ми?»
Роботи Тетяни Петрівни Великої – наче сонечка, біля яких можна грітися душею, які можна довго розглядати, розгадувати, дивуватися. Поруч з ними працює і думка, і душа людини.
За іронією долі так вже склалося, що Тетяна Петрівна теж працює вчителем історії Межівського аграрного ліцею-інтернату. Мабуть, над ліцеєм панує якась спеціальна творча атмосфера, яка подарувала Межівщині цілу плеяду митців. Запрошуємо вас, Тетяно Петрівно, на сцену! Світ, у якому ви живете і який вами власноруч створений, безумовно, багатий, яскравий, різноплановий. А що ви самі про нього скажете? Як вам у ньому?
/Т. П. Велика демонструє відеопрезентацію своїх картин./

Вед.1. Дякуємо вам, Тетяно Петрівно, за створений вами світ. Нехай у вашому житті завжди буде сонячно і комфортно. Прийміть у подарунок запальний танок «Очи чёрные» у виконанні Анжели Дубинки та Олександра Мороза.
/Танець «Очи чёрные»/

Вед.2. Кажуть, вище пісні може бути тільки молитва. Звісно, якщо то пісня – від щирого серця, глибокої душі, великого таланту. Якщо то пісня – про справжнє, красиве, духовне. Сьогодні до нас завітав, до речі вже не вперше, автор, композитор і співак Юрій Миколайович Ковтун.
Крім того, він ще й директор ДЮСШ. Запрошуємо вас на сцену!
- Ваші пісні такі близькі і зрозумілі кожному. Вони - про все те, що і хто довкола нас, - про рідне, хороше, світле, просте, інколи й сумне. Як прийшла до вас пісня? Як вона народжується?
/Ю. Ковтун виконує декілька пісень./

Вед.1. Дякуємо вам, Юрію Миколайовичу, за ваші пісні. Вони зігрівають людей і наповнюють оптимізмом. Бажаємо вам здійснення усіх мрій і, звичайно ж, нових пісень!
А зараз наступає найурочистіша мить нашого свята. До церемонії нагородження запрошуються:
- Начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Л.І. Сипченко.
- Методист райвідділу освіти Н.І. Жовнір.
/Звучать фанфари, призери отримують грамоти і подарунки./

Вед.2. Наше свято добігає кінця. Маємо надію, що воно подарувало вам радість і лише позитивні емоції. Я хочу закінчити свято віршованими рядками, які народилися в моїй душі самі собою:
Дорога в Храм у кожного своя,
Шлях до Поезії на неї схожий, -
Декламувати вірші кожен може,
А написати вірші – вже не всяк.
В руці тримає кожен олівець,
Є в кожнім домі кольорові фарби,
Та лиш Художнику коряться барви,
В шедевр їх перетворює митець.
У серці кожного наснага є,
Шукайте в собі Майстра, розвивайте,
Як найдорожчий скарб, оберігайте
Душі порив, покликання своє!
Давайте цінувати й берегти
Талант людський, дарунок Сил Небесних,
Поки він є – підніметься й воскресне
Вкраїна-матінка, і житиме віки!

Вед.1. До нових зустрічей, друзі, бажаємо вам міцного здоров’я та творчої наснаги!
16 лютого 2011