Дарія Миколаївна - ***

***


Тут тільки сон, справжнього життя немає
Тут зниклі душі і тіла.
Я бачу тих, хто там вмирає,
останній видих віщуна.
Дух, заглибившись в побожність,
Моє ім’я кричав, він заклинав.
Мій темний бік це відчував,
То притягував, то відпускав.
…Невидимі, але їх бачу я
Вони нестримні, невблаганні-діти зла,
Мов морок повсталий із землі,
Вони ідуть все ближче й ближче
Мене, засмоктує та тьма і
страх окутує мене,
а розум мій, десь там - блукає
І це останній день, як я живу
Вони вже близько,
Позаду мене чорна хмара
Тепер, мені пора спочить,
Я та, хто їх вбиває.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.