Раїса Гаврилюк - сонет

Хто бачив мить народження вірша
Поетом із сивинами на скронях?
До юності, немов до сонйя сонях,
Поета повертається душа.

Нещирістю думки не нагрішать,
Від олжі й неправди оборонять,
Як сонце промінь, ясне слово родять
І мудрості, і святості під стать.

Несе ріка свої могутні води,
Вона і сила, і краса природи
Од самого коріння й до вінця.

А слово із-під вправної руки
До чистого вертає джерельця,
До витоку могутньої ріки.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.