Катерина Василенко - Посмертна присвята Богдану Ступці

Коли ж нарешті генія згадають?
Під час тріумфу, слави, величби?!
Згадають як останні дні минають,
Коли немає більше сил для боротьби.

А після смерті будуть сльози, вітчай -
То чорним шатом траур накрива...
Та плач, не плач! не злись і не ридай!
Час той минув - актора вже нема.

В ці дні покажуть фільми, монологи, інтерв"ю,
Покажуть сльози, усміішку і очі!
Згадають, може, ту німу луну,
Яку поніс з собою тихої він ночі.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.