
Для коронованих персон,
Кому грошей на кусень хліба,
Кому із ЗОЛОТА БАТОН.
Кому лиш дзвони із дзвінниці.
Де Богу моляться за нас.
А в когось – мощі Божії світлиці
З іконостасом про запас.
Комусь грошей на кілограми
І сотні га «родной землі»,
І замки десь під небесами,
Машини, яхти та небесні кораблі.
Комусь від горя і розлуки,
Коли приходиться біда,
В надії простягати руки,
І ллються сльози, як вода.
Комусь, ненаситним і ситим,
Грошей навала до кінця.
Комусь лиш злиднями розбитим
Піти до вічного отця.
Кому життя лиш для наживи
І розклад царського буття,
Комусь надіятись на диво,
Ловити шанси на життя.
Комусь несуть дари-презенти,
Подачки для ясних панів,
Для можновладців «президента»,
Народу цілого катів.
А хтось стоїть лиш на осонні,
Лиш ловить крихти зі стола.
Йому на струджені долоні
Вдадуть лиш краплі із чола.
Та пробудилося те «лихо» -
Майдан людьми загомонів.
І скажем дружньо вже не тихо,
Всім не байдужим – одболів!
Не побоялись ні набоїв,
А ні нацькованих «собак».
І кров’ю страчених героїв
Сказати: «Все! Кінець! Не так!»
І затрусились поміж нами
«Царьками» вставлені чини.
Злякались одного майдану,
І де поділися вони?!
Не помогли ні гроші, блати,
З собою все не забереш!
Лишились ферми. Дачі, злато,
Та від себе не утечеш.
Як жити вам в благополуччі
По всьому світу, втікачі?!
Ховайтесь десь у пори, кручі,
Виходьте лише уночі!
Ні від людей, а ні від Бога
Вам, ненаситі вужі,
В бігах затравлена дорога,
Не буде спокою в душі!
Іти кудись і озиратись,
І чути плач людський і гнів,
Немає вам куди подітись,
НЕМА ПРОЩЕННЯ ДЛЯ КАТІВ!
ДЛЯ ДОМОРОЩЕНИХ КАТІВ!
А ВАМ, НАСТПУНИКИ ДО ВЛАДИ,
ПОРТФЕЛІВ ДОСИТЬ І ЧИНІВ –
НЕ ЗАБУВАТЬ ЧУЖІЇ ВАДИ,
ПРО СМЕРТЬ ЛЮДЕЙ І ТЯЖКИЙ ГНІВ.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.