Людмила Боярська - "Небесна сотня"

"Небесна сотня"
Напроти мене прямо в очі
Небесна сотня на стіні.
Прості, приємнії обличчя,
І незнайомії мені.
Чому ж на серці мому гірко
і розкривається душа,
Що загасилась їхня зірка,
І в серці біль, як від ножа.
Чому знов плачуть мої очі
і мокнуть від моїх сльозин?
Оплакать зі всіма їх хочу,
Бо це чийсь батько. або син.
Чому наповнюються гнівом
І до небес звучать слова?
Бо кров змішалася зі снігом,
така ще свіжа і жива.
І вже розвіялась омана,
На чорних барикадах дим.
І сотня хлопців із Майдану,
Що піднялися в небо з ним.
Напроти мене прямо в очі
Небесна сотня на стіні.
Прості і рідні всі обличчя,
Хоч незнайомії мені.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.