Людмила Яцура - Почуй, мій Боже!

Горить свіча… уста мої в молитві.
Почують слово моє небеса.
Благає серце Жінки-українки,
Щоб ранкам мирним посміхалася роса.

Почуй, мій Боже, Матері молитву!
За долю України я молюсь.
Вмиваюсь рясно я сльозами тихо…
Болить душа, але я не корюсь.

Не зраджена земелька рідна мною,
Моєму духу сильному дзвеніть,
І слово міццю рветься теж до бою,
Щоб в Україні людям в щасті жить.

Прохаю прощення у Тебе… страсний тиждень…
Коли ж прозріють люди на землі?
Ми для любові тут! Навіщо ж війни???
Дай сонця переможного в імлі.

Помилуй Господи! Твої усі ми діти.
Земні страждання Твої всі за нас…
Твої Закони, всім би по ним жити!
Сьогодні випробовує нас час.

Ми грішні всі і діями й думками,
Прости земних нас за велике наше Я.
Я вірю щиро, Господи, благаю,
Дай розуму, щоби була Земля.

І Воскресіння Твоє знак нам Вищий,
Твій сонця промінь в наші йде серця,
Він – для життя й за чисті наші мрії,
Пробач за Хрест у терніях вінця.

Горить свіча… уста мої в молитві.
Почують слово моє небеса.
Благає серце Жінки-українки,
Щоб ранкам мирним посміхалася роса.

15.04.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.