Людмила Яцура - Донеччино! Проснися! Ти – Вкраїна!

Сусідів, кажуть, що не вибирають,
Життя дає нам дбати і про них…
А річка Вовча протіка донецьким краєм
І Придніпров’я землі ловлять цей потік.

Ліси соснові, життєдайні плеса –
Душа-перлина степу Межова!
Із височин шахтарським териконам
Летять мої окрилені слова.

Донеччино! Сусідко ти сурова,
Тобі ж відкриті тут дороги всі
І не чужий твій суржик у розмові,
Східнянка українська у красі.

Чому ж дозволила саму себе зганьбити,
Коли «данєцкімі» ти мірками живеш?
Проснись, сусідко, час вже зрозуміти,
З чужинцями ти щастя не знайдеш.

Себе ти гордим словом чоловічим
Велично славила, що ти шахтар-Донбас,
Та в України є ще інші діти,
Там де родився, знадобився кожен з нас.

Вітають щиро, щедро межівчани
І кажуть світле: «Хліб вам, дончаки»
Устами дружньо серце промовляє,
Душа шепоче: «України козаки!»

Донеччино! Проснися! Ти – Вкраїна!
Сама спини агресію війни!
Заради доньки і заради сина,
Відкрий обличчя горде сторони.

Сусідів, кажуть, що не вибирають,
Життя дає нам дбати і про них…
А річка Вовча протіка донецьким краєм
І Придніпров’я землі ловлять цей потік.

15.04.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.