Із весною і смуток минається,
Маргаритки мені посміхаються…
Оченята відкриті їх щиро,
Бо й вони хочуть спокою, миру.
Із землі теплом напувають…
Як же радісно з ними буває!..
Різнобарвний витканий килим…
Маргаритки! А з вами ж так мило!..
Чарівниці маленькі із раю,
А душа вже весніє, співає!..
Хоч ще холодно й зросту малого,
А торкнулися серця самого.
2.04.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.