Людмила Яцура - Рабам не треба крила

Рабам не треба крила.
Чи світло їм потрібне?
Чи воскресіння мрії?
Раби там, де не видно.
Де думати не треба,
В душі там ніч завжди…
А хтось на крилах – в небо.
Щоб долю віднайти.
За них вже хтось подумав
І рішення прийняв,
В них зігнуті коліна,
В них долю хтось украв.
Ні розпачу, ні стону…
Все в сірості життя…
Раби живуть до скону,
Десь сплять їх почуття.
Десь Я своє згубили
І гордість, що живеш,
В них очі вниз і спини,
І дух. А чи несеш?
Раби не знають волі,
Думки в них про своє…
А зріє ж жито в полі,
А там волошки є.
Чи жовтий колір з синім
Душі про щось зорить?
Де правда, там і воля,
А ще життя, це – мить.
Ця мить – зоря прийдешня,
Це промінь, духу плай,
В житті цьому ти – вершник!
Не будь рабом, вставай.

25.03.2014 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.