У долі не питають про весну,
А бути світлою її благають,
Лиш журавлі летять у смуток сну
З дорогами, які ми вибираєм.
А журавлі, як вісники небес.
Із тугою, душею і журбою,
Є день, коли твій дух воскрес,
Коли лишаєшся завжди собою.
Є час, коли ти на землі,
І маєш тут не тліти, а горіти,
Щоб з голосами пісні журавлів
До неба доторкнутись, долетіти.
Життя дивує, будить повсякчас,
Плекає і голубить мрії,
І випробовує і вірить щиро в нас,
Ще додає любові і надії.
25.03.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.