Людмила Яцура - У людини життя – із доріг

У людини життя – із доріг,
Наче витканий майстром килим.
Спека, дощ чи мороз, чи сніг –
Рідний край додає мені сили.

Межівська сторона ти моя,
Доля щедра для всіх твоя.
Найчистіша душа – то люди,
Які люблять тебе всюди.

Їде потяг один у Львів,
А вечірній спішить в столицю.
І на станції Межова
Доведеться йому зупиниться.

У Росію і на Кавказ,
В Севастополь, Донбас мчить стрімко…
В цьому є щось, що тут у нас
В Межові є для всіх зупинка.

Простір. Час. І зустрічі знов.
А коли душі буде гірко,
Приїзди в Межову. Тут – любов,
Тут твій затишок – рідна домівка.

7.09.2006 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.